Процесуальний Кодекс України
Розділ 1: Загальні положення
Стаття 1. Процесуальна дія - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обстановки та характеру правопорушення а також осіб, винних у його скоєні.
Стаття 2. Процесуальні дії
Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати провадження у таких випадках:
- Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
- Якщо виявлено явні сліди правопорушення.
- Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого вони не є.
Стаття 3. Принципи проведення провадження
1) Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2) Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
Стаття 4. Передача справи
У разі, якщо працівник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розгляд справи, він зобов'язаний передати його уповноваженому органу з докладом усіх відомих обставин справи.
Стаття 5. Письмова звітність
Справа повинна вестись з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.
Стаття 6. Перелік процесуальних дій:
- Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення).
- Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів).
- Оперативно-розшукові заходи (оголошення орієнтування).
- Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування).
- Арешт (різновид кримінального покарання).
- Додатковий перелік слідчих дій:
- Огляд.
- Обшук.
- Виїмка.
- Впізнання.
- Перевірка свідчень.
- Провадження судової експертизи.
- Контроль та запис переговорів.
- Слідчий експеримент.
Стаття 7. Виконання службових обов'язків.
Під виконанням службових обов'язків співробітниками розуміється:
- Виконання посадових обов'язків, встановлених відповідно до статутів, внутрішніх актів, постанов, законів України.
- Виконання наказів чи розпоряджень керівника (начальника).
- Дії спрямовані на захист життя, здоров'я, честі та гідності особистості, суспільства та держави.
Розділ 2: Процес затримання
Стаття 8. Затримання - це короткочасне обмеження свободи (не більше 30 хвилин), що здійснюється уповноваженими органами. Воно не є покаранням, а використовується для збору доказів щодо вчинення правопорушення.
Стаття 9. Затримання підозрюваного.
Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні злочину, за яку може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або штрафної санкції.
Примітка: Інкримінація статті на даній стадії є незаконною і прирівнюється до порушення Конституційних прав громадян та презумпції невинності.
Стаття 10. Затримання проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав.
- Коли особа застигнута в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння, працівник правоохоронних органів.
- Коли на підозрюваному чи його одязі, при ньому чи у його оселі будуть виявлені явні сліди злочину.
- Коли є фото чи відео фіксація скоєного злочину цією особою.
- Якщо є нормативний документ або указ уповноваженої особи.
- Коли є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.
- Коли особа перебуває в державному розшуку за статтею.
Особливі умови:
1) За вимогою Генпрокурора для забезпечення неупередженості призначається інший прокурор.
2) З моменту накладання наручників ведеться відеофіксація.
Якщо особа відмовляється ідентифікувати себе — починається процедура встановлення особи з використанням баз, фоторобота, обшуку. У разі виявлення протиправних предметів — застосовується ст. 17.
Стаття 11. Порядок затримання особи.
2) Ідентифікувати особу.
3) Одягнути кайданки.
Примітка: (Спецзасіб може не застосовуватись, якщо представнику правоохоронного органу, на його думку, буде достатньо обмежити особу у пересуванні відповідно до чинного законодавства).
4) Повідомити причину, зачитати права (правило Міранди).
5) Провести обшук (за потреби).
6) Доставити до слідчого органу.
7) Реалізувати її права.
8) За потреби — провести допит, експертизу тощо.
9) Перевести до слідчого ізолятора.
5) Надати дані ордера (номер, назва).
6) Доставити до ув’язнення.
7) Ідентифікувати особу.
8) Надати право на телефонний дзвінок.
9) Повідомити керівництво затриманого, якщо він держслужбовець.
2) Нацгвардія може затримувати лише біля ЗСУ (до 500 м) та передати поліції.
3) НПУ/СБУ зобов'язані чекати відповіді від адвоката через рацію департаменту протягом 2 хвилин. Після отримання відповіді, співробітник також зобов'язаний чекати ще 3 хвилини, що прирівнюється до процесуальної паузи для уточнення часу прибуття адвоката. (Час заморожується та не входить до загального терміну затримання)
Примітка: Допускається зміна послідовності дій під час затримання у разі загрози життю співробітника, під час проведення спецоперації або під час переслідування особи, за умови обов’язкового виконання всіх пунктів.
4) У випадку з приватним адвокатом процесуальна година заморожується до приїзду адвоката. Якщо приватний адвокат не приїхав протягом 10 хвилин з моменту закінчення телефонної розмови (яка не може тривати більше 2 хвилин) з приватним адвокатом, то процедура затримання триває та право на приватного адвоката вважається реалізованим.
5) Адвокат після ознайомлення з обставинами затримання може надати лише рекомендаційний висновок щодо звільнення особи. У разі незгоди працівника та невиконання такі дії оскаржуються до суду. Затриманий має право на компенсацію у випадках, передбачених законом.
6) Час перегляду відеоматеріалу затримання особи не включається до загального строку затримання (30 хвилин)
7) Під час виконання працівником правоохоронного органу вимог статті 17 пункту 2 цього Кодексу щодо надання пояснень адвокату про підстави та обставини затримання особи, такий працівник має право:
1) надавати пояснення та/або відповідати на запитання адвоката у формі опису фактичних обставин події, зокрема шляхом:
-викладення повної розповіді про перебіг подій;
-поетапного опису дій, що передували затриманню та супроводжували його;
-опису ситуації без застосування спеціальної юридичної термінології, правових оцінок;
2) Надання пояснень у зазначеній формі вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування захисника та не може розцінюватися як відмова від надання пояснень або порушення процесуальних прав/норм затриманої особи.
Стаття 12. Затриманного може бути передано від одного співробітника правоохоронного органу іншому, причому основою затримання для того, хто прийняв підозрюваного співробітника є сам факт передачі йому особи.
Стаття 13. Суб'єкти затримання.
Допускаються:
1) особа, що проводить затримання, і до 2 помічників;
2) затриманий;
3) 1 захисник;
4) 1 прокурор;
5) 1 помічник прокурора;
6) 1 представник адвокатури;
7) керівництво;
8) спецпідрозділи (КОРД/АЛЬФА) — за згодою;
9) 1 медик за необхідності.
Інших сторонніх осіб не допускають - особа, яка проводить затримання в праві вимагати залишити місце проведення процесуальних дій.
Примітка: Ніяких інших третіх осіб у процесі затримання бути не повинно. Співробітники правоохоронних органів вправі вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів всіх громадян.
Стаття 14. Повідомлення про затримання.
У випадку якщо стало відомо, що затримуваний за статтями КК є держслужбовцем, співробітник який проводив затримання зобов'язаний повідомити про це рацію департаменту за наступною формою: Затриманий “Дімка Дайшенко” НПУ Київ.
Стаття 15. Підстави звільнення підозрюваного.
Підозрюваний підлягає звільнення, якщо:
- Не підтвердилась підозра у скоєнні злочино.
- За порушення не передбачено заходи припинення у вигляді ув'язнення під варту.
- Затримання було вироблено з порушенням процесуального Кодексу.
- Пройшло більше 30 ХВИЛИН з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід у вигляді висновку під варту.
Примітка: Перебіг даного терміну зупиняється на час виклику прокурора, адвоката або під час обшуку/допиту.
- Угода зі слідством, у разі якої має місце бути надання цінною інформації для слідства.
- Порушено Конституційні права громадянина.
“30 хвилин” призупиняються під час допиту, виклику адвоката або прокуратури, або обшуку.
Стаття 16. Права затриманого:
1) Затриманий має право на адвоката.
2) Затриманий має право на 1 телефонний дзвінок (в присутності поліцейського) не більше 2 хвилин.
3) Затриманий має право зберігати мовчання.
4) Затриманий має право на послуги перекладача.
5) Все, що затриманий скаже, може бути використано проти нього в суді.
Стаття 17. Обов'язки співробітника, що виконує затримання:
1) Фіксувати затримання на відео.
2) Роз’яснити адвокату причини, надати відео та пояснення.
3) Повідомити керівництво, якщо затриманий — держслужбовець.
4) Викликати прокурора за вимогою адвоката.
5) Надати прокурору докази — відео, пояснення; якщо це не миттєво — можуть надаватися до 1 години.
6) Забезпечити реалізацію прав затриманого.
Стаття 18. Затримання державних співробітників.
1) У разі якщо відомо те, що затриманий є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний викликати керівництво затриманого та співробітника Прокуратури України. На якийсь час очікування відповіді зазначених осіб, час затримання заморожується, але не більше, ніж на 10 хвилин.
Примітка:
- У випадку неможливості прибуття співробітника Прокуратури, процедура поновлюється. У випадку відповіді прокурора в рацію, час затримання заморожується до його приїзду .
- У випадку неможливості прибуття керівника затриманого , прокурор або особа , яка виробляє затримання , зобов'язане у найкоротші терміни повідомити керівництво затриманого про затримання підлеглого. У випадку підтвердження провини підпорядкованого, посібник з першого вимогою зобов'язується припинити з ним трудові відносини.
- Визнання факту приладдя затриманого до державних організаціям може бути тільки шляхом ідентифікації його ставлення до службових організацій через наявність бейджа, посвідчення або підтвердження його особи через базу даних.
2) Після приїзду керівництва затриманого та співробітника Прокуратури України, співробітником, який здійснив затримання, повинні бути представлені докази вчинення правопорушення затриманим. Співробітник Прокуратури дає оцінку правомірності затримання та встановлює наявність злочинного дії у дії ( або злочинного бездіяльності ) затриманого. У випадку, якщо співробітник Прокуратури не визнає наявності злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого або не згоден із рішенням співробітника, що здійснює затримання , справа передається до суду, а затриманий співробітник моментально усувається до повного закінчення розгляду або постанови / рішення суду.
3) У разі якщо співробітник Прокуратури визнає наявність злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого, керівництво затриманого зобов'язано припинити з ним трудові відносини, співробітник зобов'язаний зафіксувати своє рішення документально протягом 6 годин з моменту виносу вердикту, а процесуальні дії щодо нього продовжуються.
Примітка: Якщо співробітник держ.організації не повідомив уповноваженій особі, яка виробляє затримання про свою належності до держ.організації, то уповноважена особа звільняється від відповідальності.
Стаття 19. Повноваження щодо затримання держ.службовця регламентуються згідно із законом про структуру що проводила затримання.
Стаття 20. Суміжним етапом затримання та арештує, за необхідності, привід підозрюваного у місця позбавлення свободи для подальших слідчих дій.
Розділ 3: Процесс арешту
Стаття 21. Арешт – це різновид кримінальної покарання, при якому особа позбавляється права на волю на строк, передбачений КК України.
Стаття 22. Порядок арешту.
Якщо в ході слідчих дій буде доведено вину затриманого, то співробітником правоохоронних органів, після затримання повинен бути зроблено арешт особи у наступній послідовності:
- Здійснити вторинний обшук.
Примітка: При вторинному обшуку необхідно зробити вилучення всіх нелегальних елементів .
- Встановити особу затриманого
- Роз'яснити причину арешту підозрюваному.
- Помістити його в місце відбування покарання на ту кількість часу, який передбачено Кримінально-адміністративним Кодексом України .
Стаття 23. Співробітники НПУ/СБУ під прикриттям, після затримання підозрюваного зобов'язані передати затриману особу офіцерам при виконанні для подальшого арешту.
Стаття 24. Повноваження співробітників під час проведення арешту.
1) Співробітники СБУ/НПУ можуть поміщати затриманих у місце позбавлення волі.
2) Співробітники ЗСУ зобов'язані передавати затриманих іншим співробітникам держ.структур, що знаходяться в місці оформлення.
Розділ 4: Фото та відео фіксація
Стаття 25. Здійснення фіксації.
Співробітник правоохоронних органів або його напарник зобов'язані вести відеофіксацію під час вчинення правопорушення зі сторони цивільних / державних осіб у будь -якій формі, а також проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення.
Стаття 26. Строки зберігання фіксації.
1) Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 7 днів з моменту запису.
2) Якщо щодо на співробітника подана позовна заява / звернення до прокуратури, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи, що стосуються того чи іншого у справі на якийсь час дослідницької перевірки , розслідування.
Примітка: Співробітник повинен бути повідомленний про початок розглядів зі сторони прокуратури.
Розділ 5: Обшук
Стаття 27. Підозрюваний може бути підданий особистому обшуку у випадках:
- Під час затримання/арешту.
- Відповідного ордеру.
Виняток: Особистий обшук проводиться залежно від обставин.
Стаття 28. Обшук житла та приватної власності проводиться тільки за наявності відповідного ордеру.
Стаття 29. Обшук особистого автомобіля може проводитися без ордеру в наступних випадках :
1) Якщо авто було помічено за порушенням КК, необхідно мати відеозапис порушення.
2) Якщо у підозрюваного було виявлено під час обшуку державну/нелегальну зброю, а також наркотичні засоби, у присутності власника автомобіля.
3) Знаходження транспортного засобу на території призначеній для рибальства у присутності власника автомобіля.
4) За умови, якщо транспортний засіб знаходиться в орієнтуванні.
5) За умови, якщо на автомобілі закріплені державні номери, які не відповідають зазначеним у техпаспорті.
Розділ 6: Принципи процесуального кодексу
Стаття 30. Принцип невинності.
1) Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена.
2) Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.
3) Усі сумніви у винності обвинуваченого, які не можуть бути усунені у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.
4) Обвинувальний вирок не може бути ґрунтуватися на припущеннях.
5) Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила затримання, має довести правомірність своїх дій.
Стаття 31. Неприпустимі докази.
1) Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є аудіо або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе.
2) Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності.
3) Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів (вилучення зброї без належних на те підстав, без ордера на обшук особистого транспорту, медіаматеріали піддані монтажу/склейкам, докази здобуті шляхом погроз та шантажу тощо).
Розділ 7: Охорона прав і свобод громадянина
Стаття 32. Суд, прокурор, правоохоронці зобов'язані роз'яснювати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, а також іншим учасникам розслідування або судочинства, обов'язки та відповідальність і забезпечувати можливість здійснення цих прав.
Стаття 33. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку, іншим учасникам розслідування або судочинства, а також їхнім близьким родичам загрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб будь-яких заходів безпеки.
Стаття 34. Суд, прокурор, співробітник правоохоронних органів зобов'язані негайно звільнити будь-якого незаконно затриманого або позбавленого волі людини.
Стаття 35. Особа, щодо якої в якості запобіжного заходу обрано взяття під варту, а також особа, яка затримана за підозрою у скоєнні злочину, повинна утримуватися в умовах, що не виключають загрозу його життю та здоров'ю.
Стаття 36. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів допускається лише на підставі ордера.
Розділ 8: Право на оскарження дій під час затримання
Стаття 37. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронних служб, подавши скаргу на співробітника керівнику відповідного відомства. Керівник має право стягнути дисциплінарну та кримінальну відповідальність зі свого співробітника та скасувати рішення, винесені таким співробітником.
Стаття 38. Громадянин має право звернутися зі скаргою на співробітника правоохоронного відомства Міністерству Юстиції, після чого ініціюється прокурорська перевірка та порушення кримінальної справи проти працівника, якщо буде виявлено порушення.
Стаття 39. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронців подав позов до суду. Під час судового розгляду працівник, який проводив затримання, виступатиме з боку обвинувачення, і повинен буде довести обґрунтованість своїх дій.
Стаття 40. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для подання оскарження дій правоохоронців, після чого рішення, винесені правоохоронцями, набирають законної сили.
Стаття 41. Випускати громадян під заставу мають право лише адвокати, які перебувають у колегії, з повним списком колегії адвокатів можна ознайомитись у відповідному розділі на порталі держави.
Розділ 1: Загальні положення
Стаття 1. Процесуальна дія - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обстановки та характеру правопорушення а також осіб, винних у його скоєні.
Стаття 2. Процесуальні дії
Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати провадження у таких випадках:
- Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
- Якщо виявлено явні сліди правопорушення.
- Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого вони не є.
Стаття 3. Принципи проведення провадження
1) Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.
2) Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.
Стаття 4. Передача справи
У разі, якщо працівник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розгляд справи, він зобов'язаний передати його уповноваженому органу з докладом усіх відомих обставин справи.
Стаття 5. Письмова звітність
Справа повинна вестись з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.
Стаття 6. Перелік процесуальних дій:
- Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення).
- Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів).
- Оперативно-розшукові заходи (оголошення орієнтування).
- Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування).
- Арешт (різновид кримінального покарання).
- Додатковий перелік слідчих дій:
- Огляд.
- Обшук.
- Виїмка.
- Впізнання.
- Перевірка свідчень.
- Провадження судової експертизи.
- Контроль та запис переговорів.
- Слідчий експеримент.
Стаття 7. Виконання службових обов'язків.
Під виконанням службових обов'язків співробітниками розуміється:
- Виконання посадових обов'язків, встановлених відповідно до статутів, внутрішніх актів, постанов, законів України.
- Виконання наказів чи розпоряджень керівника (начальника).
- Дії спрямовані на захист життя, здоров'я, честі та гідності особистості, суспільства та держави.
Розділ 2: Процес затримання
Стаття 8. Затримання - це короткочасне обмеження свободи (не більше 30 хвилин), що здійснюється уповноваженими органами. Воно не є покаранням, а використовується для збору доказів щодо вчинення правопорушення.
Стаття 9. Затримання підозрюваного.
Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні злочину, за яку може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або штрафної санкції.
Примітка: Інкримінація статті на даній стадії є незаконною і прирівнюється до порушення Конституційних прав громадян та презумпції невинності.
Стаття 10. Затримання проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав.
- Коли особа застигнута в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння, працівник правоохоронних органів.
- Коли на підозрюваному чи його одязі, при ньому чи у його оселі будуть виявлені явні сліди злочину.
- Коли є фото чи відео фіксація скоєного злочину цією особою.
- Якщо є нормативний документ або указ уповноваженої особи.
- Коли є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.
- Коли особа перебуває в державному розшуку за статтею.
Особливі умови:
1) За вимогою Генпрокурора для забезпечення неупередженості призначається інший прокурор.
2) З моменту накладання наручників ведеться відеофіксація.
Якщо особа відмовляється ідентифікувати себе — починається процедура встановлення особи з використанням баз, фоторобота, обшуку. У разі виявлення протиправних предметів — застосовується ст. 17.
Стаття 11. Порядок затримання особи.
Частина 1 — без ордера
1) Ідентифікуватися як держслужбовець.2) Ідентифікувати особу.
3) Одягнути кайданки.
Примітка: (Спецзасіб може не застосовуватись, якщо представнику правоохоронного органу, на його думку, буде достатньо обмежити особу у пересуванні відповідно до чинного законодавства).
4) Повідомити причину, зачитати права (правило Міранди).
5) Провести обшук (за потреби).
6) Доставити до слідчого органу.
7) Реалізувати її права.
8) За потреби — провести допит, експертизу тощо.
9) Перевести до слідчого ізолятора.
Частина 2 — за наявним ордером
Кроки 1–4 — як у Частині 1, плюс:5) Надати дані ордера (номер, назва).
6) Доставити до ув’язнення.
7) Ідентифікувати особу.
8) Надати право на телефонний дзвінок.
9) Повідомити керівництво затриманого, якщо він держслужбовець.
Додаткові гарантії:
1) Якщо адвокат вважає, що є порушення — викликається прокуратура (до 10 хв).2) Нацгвардія може затримувати лише біля ЗСУ (до 500 м) та передати поліції.
3) НПУ/СБУ зобов'язані чекати відповіді від адвоката через рацію департаменту протягом 2 хвилин. Після отримання відповіді, співробітник також зобов'язаний чекати ще 3 хвилини, що прирівнюється до процесуальної паузи для уточнення часу прибуття адвоката. (Час заморожується та не входить до загального терміну затримання)
Примітка: Допускається зміна послідовності дій під час затримання у разі загрози життю співробітника, під час проведення спецоперації або під час переслідування особи, за умови обов’язкового виконання всіх пунктів.
4) У випадку з приватним адвокатом процесуальна година заморожується до приїзду адвоката. Якщо приватний адвокат не приїхав протягом 10 хвилин з моменту закінчення телефонної розмови (яка не може тривати більше 2 хвилин) з приватним адвокатом, то процедура затримання триває та право на приватного адвоката вважається реалізованим.
5) Адвокат після ознайомлення з обставинами затримання може надати лише рекомендаційний висновок щодо звільнення особи. У разі незгоди працівника та невиконання такі дії оскаржуються до суду. Затриманий має право на компенсацію у випадках, передбачених законом.
6) Час перегляду відеоматеріалу затримання особи не включається до загального строку затримання (30 хвилин)
7) Під час виконання працівником правоохоронного органу вимог статті 17 пункту 2 цього Кодексу щодо надання пояснень адвокату про підстави та обставини затримання особи, такий працівник має право:
1) надавати пояснення та/або відповідати на запитання адвоката у формі опису фактичних обставин події, зокрема шляхом:
-викладення повної розповіді про перебіг подій;
-поетапного опису дій, що передували затриманню та супроводжували його;
-опису ситуації без застосування спеціальної юридичної термінології, правових оцінок;
2) Надання пояснень у зазначеній формі вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування захисника та не може розцінюватися як відмова від надання пояснень або порушення процесуальних прав/норм затриманої особи.
Стаття 12. Затриманного може бути передано від одного співробітника правоохоронного органу іншому, причому основою затримання для того, хто прийняв підозрюваного співробітника є сам факт передачі йому особи.
Стаття 13. Суб'єкти затримання.
Допускаються:
1) особа, що проводить затримання, і до 2 помічників;
2) затриманий;
3) 1 захисник;
4) 1 прокурор;
5) 1 помічник прокурора;
6) 1 представник адвокатури;
7) керівництво;
8) спецпідрозділи (КОРД/АЛЬФА) — за згодою;
9) 1 медик за необхідності.
Інших сторонніх осіб не допускають - особа, яка проводить затримання в праві вимагати залишити місце проведення процесуальних дій.
Примітка: Ніяких інших третіх осіб у процесі затримання бути не повинно. Співробітники правоохоронних органів вправі вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів всіх громадян.
Стаття 14. Повідомлення про затримання.
У випадку якщо стало відомо, що затримуваний за статтями КК є держслужбовцем, співробітник який проводив затримання зобов'язаний повідомити про це рацію департаменту за наступною формою: Затриманий “Дімка Дайшенко” НПУ Київ.
Стаття 15. Підстави звільнення підозрюваного.
Підозрюваний підлягає звільнення, якщо:
- Не підтвердилась підозра у скоєнні злочино.
- За порушення не передбачено заходи припинення у вигляді ув'язнення під варту.
- Затримання було вироблено з порушенням процесуального Кодексу.
- Пройшло більше 30 ХВИЛИН з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід у вигляді висновку під варту.
Примітка: Перебіг даного терміну зупиняється на час виклику прокурора, адвоката або під час обшуку/допиту.
- Угода зі слідством, у разі якої має місце бути надання цінною інформації для слідства.
- Порушено Конституційні права громадянина.
“30 хвилин” призупиняються під час допиту, виклику адвоката або прокуратури, або обшуку.
Стаття 16. Права затриманого:
1) Затриманий має право на адвоката.
2) Затриманий має право на 1 телефонний дзвінок (в присутності поліцейського) не більше 2 хвилин.
3) Затриманий має право зберігати мовчання.
4) Затриманий має право на послуги перекладача.
5) Все, що затриманий скаже, може бути використано проти нього в суді.
Стаття 17. Обов'язки співробітника, що виконує затримання:
1) Фіксувати затримання на відео.
2) Роз’яснити адвокату причини, надати відео та пояснення.
3) Повідомити керівництво, якщо затриманий — держслужбовець.
4) Викликати прокурора за вимогою адвоката.
5) Надати прокурору докази — відео, пояснення; якщо це не миттєво — можуть надаватися до 1 години.
6) Забезпечити реалізацію прав затриманого.
Стаття 18. Затримання державних співробітників.
1) У разі якщо відомо те, що затриманий є державним службовцем, співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний викликати керівництво затриманого та співробітника Прокуратури України. На якийсь час очікування відповіді зазначених осіб, час затримання заморожується, але не більше, ніж на 10 хвилин.
Примітка:
- У випадку неможливості прибуття співробітника Прокуратури, процедура поновлюється. У випадку відповіді прокурора в рацію, час затримання заморожується до його приїзду .
- У випадку неможливості прибуття керівника затриманого , прокурор або особа , яка виробляє затримання , зобов'язане у найкоротші терміни повідомити керівництво затриманого про затримання підлеглого. У випадку підтвердження провини підпорядкованого, посібник з першого вимогою зобов'язується припинити з ним трудові відносини.
- Визнання факту приладдя затриманого до державних організаціям може бути тільки шляхом ідентифікації його ставлення до службових організацій через наявність бейджа, посвідчення або підтвердження його особи через базу даних.
2) Після приїзду керівництва затриманого та співробітника Прокуратури України, співробітником, який здійснив затримання, повинні бути представлені докази вчинення правопорушення затриманим. Співробітник Прокуратури дає оцінку правомірності затримання та встановлює наявність злочинного дії у дії ( або злочинного бездіяльності ) затриманого. У випадку, якщо співробітник Прокуратури не визнає наявності злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого або не згоден із рішенням співробітника, що здійснює затримання , справа передається до суду, а затриманий співробітник моментально усувається до повного закінчення розгляду або постанови / рішення суду.
3) У разі якщо співробітник Прокуратури визнає наявність злочинного дії у дії (або злочинного бездіяльності) затриманого, керівництво затриманого зобов'язано припинити з ним трудові відносини, співробітник зобов'язаний зафіксувати своє рішення документально протягом 6 годин з моменту виносу вердикту, а процесуальні дії щодо нього продовжуються.
Примітка: Якщо співробітник держ.організації не повідомив уповноваженій особі, яка виробляє затримання про свою належності до держ.організації, то уповноважена особа звільняється від відповідальності.
Стаття 19. Повноваження щодо затримання держ.службовця регламентуються згідно із законом про структуру що проводила затримання.
Стаття 20. Суміжним етапом затримання та арештує, за необхідності, привід підозрюваного у місця позбавлення свободи для подальших слідчих дій.
Розділ 3: Процесс арешту
Стаття 21. Арешт – це різновид кримінальної покарання, при якому особа позбавляється права на волю на строк, передбачений КК України.
Стаття 22. Порядок арешту.
Якщо в ході слідчих дій буде доведено вину затриманого, то співробітником правоохоронних органів, після затримання повинен бути зроблено арешт особи у наступній послідовності:
- Здійснити вторинний обшук.
Примітка: При вторинному обшуку необхідно зробити вилучення всіх нелегальних елементів .
- Встановити особу затриманого
- Роз'яснити причину арешту підозрюваному.
- Помістити його в місце відбування покарання на ту кількість часу, який передбачено Кримінально-адміністративним Кодексом України .
Стаття 23. Співробітники НПУ/СБУ під прикриттям, після затримання підозрюваного зобов'язані передати затриману особу офіцерам при виконанні для подальшого арешту.
Стаття 24. Повноваження співробітників під час проведення арешту.
1) Співробітники СБУ/НПУ можуть поміщати затриманих у місце позбавлення волі.
2) Співробітники ЗСУ зобов'язані передавати затриманих іншим співробітникам держ.структур, що знаходяться в місці оформлення.
Розділ 4: Фото та відео фіксація
Стаття 25. Здійснення фіксації.
Співробітник правоохоронних органів або його напарник зобов'язані вести відеофіксацію під час вчинення правопорушення зі сторони цивільних / державних осіб у будь -якій формі, а також проведення процесуальних дій із зафіксованим фактом правопорушення.
Стаття 26. Строки зберігання фіксації.
1) Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний зберігати відеофіксацію на захищених серверах організації протягом 7 днів з моменту запису.
2) Якщо щодо на співробітника подана позовна заява / звернення до прокуратури, то такий співробітник не має права видаляти будь-які записи, що стосуються того чи іншого у справі на якийсь час дослідницької перевірки , розслідування.
Примітка: Співробітник повинен бути повідомленний про початок розглядів зі сторони прокуратури.
Розділ 5: Обшук
Стаття 27. Підозрюваний може бути підданий особистому обшуку у випадках:
- Під час затримання/арешту.
- Відповідного ордеру.
Виняток: Особистий обшук проводиться залежно від обставин.
Стаття 28. Обшук житла та приватної власності проводиться тільки за наявності відповідного ордеру.
Стаття 29. Обшук особистого автомобіля може проводитися без ордеру в наступних випадках :
1) Якщо авто було помічено за порушенням КК, необхідно мати відеозапис порушення.
2) Якщо у підозрюваного було виявлено під час обшуку державну/нелегальну зброю, а також наркотичні засоби, у присутності власника автомобіля.
3) Знаходження транспортного засобу на території призначеній для рибальства у присутності власника автомобіля.
4) За умови, якщо транспортний засіб знаходиться в орієнтуванні.
5) За умови, якщо на автомобілі закріплені державні номери, які не відповідають зазначеним у техпаспорті.
Розділ 6: Принципи процесуального кодексу
Стаття 30. Принцип невинності.
1) Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена.
2) Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.
3) Усі сумніви у винності обвинуваченого, які не можуть бути усунені у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого.
4) Обвинувальний вирок не може бути ґрунтуватися на припущеннях.
5) Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила затримання, має довести правомірність своїх дій.
Стаття 31. Неприпустимі докази.
1) Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є аудіо або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе.
2) Показання потерпілого, свідка, засновані на здогадках, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності.
3) Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів (вилучення зброї без належних на те підстав, без ордера на обшук особистого транспорту, медіаматеріали піддані монтажу/склейкам, докази здобуті шляхом погроз та шантажу тощо).
Розділ 7: Охорона прав і свобод громадянина
Стаття 32. Суд, прокурор, правоохоронці зобов'язані роз'яснювати підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, а також іншим учасникам розслідування або судочинства, обов'язки та відповідальність і забезпечувати можливість здійснення цих прав.
Стаття 33. За наявності достатніх даних про те, що потерпілому, свідку, іншим учасникам розслідування або судочинства, а також їхнім близьким родичам загрожують убивством, застосуванням насильства, правоохоронні органи вживають у межах своєї компетенції щодо зазначених осіб будь-яких заходів безпеки.
Стаття 34. Суд, прокурор, співробітник правоохоронних органів зобов'язані негайно звільнити будь-якого незаконно затриманого або позбавленого волі людини.
Стаття 35. Особа, щодо якої в якості запобіжного заходу обрано взяття під варту, а також особа, яка затримана за підозрою у скоєнні злочину, повинна утримуватися в умовах, що не виключають загрозу його життю та здоров'ю.
Стаття 36. Обмеження права громадянина на таємницю листування, телефонних та інших переговорів допускається лише на підставі ордера.
Розділ 8: Право на оскарження дій під час затримання
Стаття 37. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронних служб, подавши скаргу на співробітника керівнику відповідного відомства. Керівник має право стягнути дисциплінарну та кримінальну відповідальність зі свого співробітника та скасувати рішення, винесені таким співробітником.
Стаття 38. Громадянин має право звернутися зі скаргою на співробітника правоохоронного відомства Міністерству Юстиції, після чого ініціюється прокурорська перевірка та порушення кримінальної справи проти працівника, якщо буде виявлено порушення.
Стаття 39. Громадянин має право оскаржити дії правоохоронців подав позов до суду. Під час судового розгляду працівник, який проводив затримання, виступатиме з боку обвинувачення, і повинен буде довести обґрунтованість своїх дій.
Стаття 40. Громадянам надається 48 годин з моменту затримання або винесення покарання для подання оскарження дій правоохоронців, після чого рішення, винесені правоохоронцями, набирають законної сили.
Стаття 41. Випускати громадян під заставу мають право лише адвокати, які перебувають у колегії, з повним списком колегії адвокатів можна ознайомитись у відповідному розділі на порталі держави.